Оля, 43 - 9 января 2009 12:40

... я знову отримала те, на що заслужила, напевне ...
... життя класна штука, коли б в усьому приймали рішення ми, а не хтось за нас! ... і ми не слухали їх, а можливо інколи просто прикривались ними ... "па, бо мене до тебе не впустили батьки ... прощай назавжди!" ... одна тут точно правда, що йти поруч з такою людиною по житті - то просто утопія (сказала мені подруга!) ... значить почуттів не було ... тільки слова ... мене багато чого здивувало у цьому ...
"просто я суджу по собі ... адже теж різний настрій буває, різні ситуації і, інколи, просто безвихідь і біль хоч вий за минулим, за майбутнім, якого вже не буде, а могло б бути, за тими світлими почуттями, адже зараз навіть уявити складно, що зможу на цей світ дивитись такими очима як колись ... але в такі моменти кажу собі завжди стоп... і думаю а чи потрібна взагалі така людина поряд ... і відповідь завжди одна - ні ... я просто думаю що варта кращого ... і тобі того бажаю"
інколи боляче від того, що те чого/кого шукаєш ніяк не приходить ... але ... таке життя ... відверто, рік, що минув, подарував мені все те, чого я так хотіла і шукала: хороших друзів ... можливість спілкування ... незабутні подорожі ... реалізацію себе як викладача ... певні розчарування у людях, що тебе оточують ... і здавалось людину, яка полюбила тебе такою як ти є і, попри боязнь того, що я не зможу її полюбити, ... я її полюбила ... нічого не вийшло ... я не сумую ... просто зараз трохи не по собі ... просто окремі спогади ... окремі слова ... якесь тепло ... яке тебе завжди зігрівало ... приносило тобі не забутні враження ... почуття ... відчуття ... все в мить зникло ...
сказала подруга ... коли відпустиш від себе мрію ... не думатимеш, не чекатимеш, не надіятимешся кожен день ... тільки відпустиш і все прийде ...
... так і бути цьому ...

• 
• 
•