sekleta, 55 - 23 октября 2008 14:56

Короткий звіт про пошуки зниклої могили невідомої княгині.
Починаю спочатку. Колись, в дитинстві родич водив мене до місцевої пам"ятної історичності,могили в лісі, яку в селі називають Княгинею.

Я наслухалась про цю княгиню купу історій. В основному про те, хто і як намагався її розкопати.

Мій покійний дід, в мирному житті директор місцевої школи, якось теж зізнався, що збирав бригаду для розкопок цього місця. Бригада організовано завантажилась в дідів автомобіль марки "бобік" разом з бутлем горілки і торбою закуски і всі рушили до лісу. В лісі вони чесно заблукали,тому зробили привал, випили-закусили... і, не дійшовши до місця з жаданим скарбом, повернулись додому.Один з членів цієї бригади, як зараз пам"ятаю, все пропонував динамітом ту могилу рванути.Щоб довго не копати...

А копати там є що,бо навіть я в свої 14 років, вперше побачивши цей, так би мовити, "горбик", одразу зрозуміла, що до "основанія", де власне і мали б лежати цінні скарби, докопатись не просто. Але охочі знаходились. Весь курган був помережаний свіжими ямами різної глибини.

Чого я досі не збагну, то це чому ніхто не докопав до кінця? Це я роблю висновок з глибини ям... Були вони дуже глибокі і поверхові, але враження, що скарби знайдено, не склалося. Хоча,хто його знає...

Словом, десь два роки тому я випадково розмовляла з відповідальним за реєстр таких пам"яток і випадкового поцікавилась, а хто, власне, була та княгиня, яка під нашим селом похована? Мій співрозмовник здивувався:яка княгиня? який курган? в реєстрі пам"яток такого немає.

Ось так з"ясувалося, що пам"ятник Леніну в Хмільнику є в пам"яткою історії, а курган , в лісі під Хмільником - не є такою пам"яткою.:)

І з того часу з"явилась у мене думка, якось цю пам"ятку зареєструвати. Може, при нагоді і з"ясується, що за княгиня там похована. Мій знайомий, який кургани реєструє, пообіцяв колись приїхати , і все оглянути. Але ж... я біля могили княгині була перший і останній раз в 14 років, і дороги не пам"ятаю зовсім. Тобто, провести нікого не можу, можу тільки сама заблудитись.

На щастя, є друзі і подруги, які завжди готові поблукати разом зі мною задля української археологічної спадщини.:) То ж мої подруги зголосились йти в невідому подорож в невідомий ліс і, шляхом спроб і помилок - знайти таки цю могилу. Аби потім, з почуттям виконаного обов"язку, привести до неї археологів.
Зголоситись вони - зголосились. Але часу - ні в кого не було. Аж поки віддана Наташа на взяла несподівану відпустку, і так, між іншим, написала,"може поїдемо пошукаємо ту стародавню могилу".

Поїдемо!

Попередній план був такий. Ми їдемо в село. Цілий день ходимо по селі і розпитуємо, як нам ту могилу знайти.Чому ходимо так довго, бо я вже провела попереднє дослідження і виявилось, що всі мої родичі люди солідні, лісом в пошуках скарбів не шастають і дороги не знають. То ж треба було шукати знавця.
А як знайдемо знавця, то наступного дня рушимо в ліс вже на пошуки могили.

Втішало мене те,що заблукати ми могли в радіусі не більше 5 км. Тобто, був шанс , якщо зранку в ліс зайдемо, до вечора з нього вийдемо.
От де вийдемо, невідомо. Десь ближче до цивілізації, точно...:)

Цілу ніч мені ввижались страхіття, ми з Наташею блукали лісом, мобільник не ловив "зони" ( а якби і ловив, як це ми могли розказати, де знаходимось?).

Я серйозно рознервувалась, і категорично попросила свого приятеля Віталіка ( який десь там живе біля лісу, тільки з другого боку) знайти мені телефон місцевого лісника.

Виявилось, що Віталік, слухаючи наші планування, вже готувався до рятувальної експедиції. Він не вірив, що ми з Наташею зможемо самотужки знайти цю могилу.Наївний! Ми ще й не те можемо знайти, якщо потім, звісно,хтось нас знайде.:)
І далі почались чудеса.

• 
• 
•