Зоряна, 56 - 21 июля 2014 11:48

СIМЕЙНЕ ЩАСТЯ
Сьогоднi дуже багато людей переживають "кризу сiмейного життя". Люди стали вiддаленими, байдужими, корисливими, чужими один одному. Це, якщо можна так сказати, - криза Любовi.

Одними з найбiльших факторiв цiеi кризи е гордiсть i байдужiсть. Саме через них люблячi один одного люди роблять тi помилки, про якi потiм сильно шкодують.

Менi дуже сподобалася фраза, прочитана на однiй зi сторiнок Iнтернету: "Чоловiк iз жiнкою повиннi бути як рука i очi. Коли руцi боляче - очi плачуть. А коли очi плачуть - руки витирають сльози".

"Адже найсильнiша любов, - казала свята мучениця цариця Олександра, - найбiльше потребуе щоденного ii змiцнення. Обов'язком у сiм'i е безкорислива любов. Рiзке слово може на мiсяцi уповiльнити злиття душ. З обох сторiн повинно бути бажання зробити шлюб щасливим i подолати все, що цьому заважае. Найсильнiша любов найбiльше потребуе щоденного ii змiцнення. Найбiльш непрощенна грубiсть саме в своему домi, по вiдношенню до тих, кого ми любимо.

Шлюб - це еднання двох половинок в едине цiле. Два життя пов'язанi разом у такий тiсний союз, що це бiльше вже не два життя, а одне. Кожен до кiнця свого життя несе священну вiдповiдальнiсть за щастя i вище благо iншого".

Для того, аби сiмейне життя було щасливим, потрiбно докласти великих зусиль i жiнцi, i чоловiку. У деяких ситуацiях потрiбно просто промовчати, стерпiти, не почути.

Е така притча:

"В одному маленькому мiстi живуть по сусiдству двi сiм'i. Одне подружжя постiйно свариться, звинувачуючи один одного в усiх бiдах, а друге живе душа в душу.

Дивуеться норовиста господиня щастю сусiдки. Заздрить. Каже чоловiковi:

- Пiди, подивися, як у них так виходить, що усе гладко i тихо.

Прийшов той до сусiдiв, зайшов тихенько до хати й сховався у затишному куточку. Спостерiгае. А господиня пораеться по господарству i веселу пiсеньку наспiвуе. Вазу дорогу якраз вiд пилу витирае. Раптом подзвонив телефон, жiнка вiдволiклася, а вазу поставила на краечок столу.

Але тут ii чоловiковi щось знадобилося у кiмнатi. Зачепив вiн вазу, та впала й розбилася. "Що буде-то?" - думае сусiд.

Пiдiйшла дружина, зiтхнула iз жалем i каже чоловiковi:

- Пробач, любий. Я винна. Так недбало ii на стiл поставила.

- Що ти, мила? Це я винен. Поспiшав i не помiтив вазу. Ну, облишмо. Не було б у нас бiльшого нещастя.

...Боляче защемiло серце у сусiда. Прийшов вiн додому засмучений. Дружина до нього:

- Ну що ти так довго?! Подивився?

- Так.

- I як там у них?

- У них-то всi виннi. А от у нас усi правi".

Знак нелицемiрноi любовi е прощення образ. Сiмейне життя майже на всi 100% складаеться з якихось щоденних самопожертв, якi звершуються заради сiм'i. Сiм'я - це праця. Здатнiсть до самопожертв, поступок, забуття про самого себе... У шлюбi чоловiк i дружина повиннi ставитися один до одного з нiжнiстю: я буду любити тебе будь-яким, я готова пiти на будь-якi жертви, на будь-якi поступки, якi вимагае вiд нас сiм'я. Стосунки мають бути не споживчими, тобто не те, чого хочу я, а всевiддаваючими - те, що чекае i потребуе вiд нас сiм'я. Тобто здатнiсть до самопожертви, готовнiсть вiдмовитися вiд своiх претензiй, вiд своiх принципiв, звичок.

Ми повиннi старатися один одного пiдтримати. I найголовнiше - один за одного молитися. Адже нiщо нас так сильно не з'еднуе, як молитва люблячого серця. Бог, бачачи наше смирення i палаючу молитву, подасть утiху i мир нашим душам.

• 
• 
•