Ксюничка, 42 - 4 июля 2007 11:02

[B][I][FONT=Courier][COLOR=darkblue][SIZE=+1]Нічінька

[COLOR=red]А за вікном нічний туман
Примусив всіх увімкнуть світила
Як та мозаіка дужще в раз
поблизкують із вікон, гарна сила

Стою на проти, мило задивляюсь
Рахую вікна, що блищать вогнем
То там, то тут вогні міняються
Один за одним наче вартовим

Мрійлива, вся така тендітна
Лише моє вікно німе
Серденько наче чорно-біле
Примушує страждать мене

Тай наче біль не примусова
Один, два, три чотири, п'ять
Рахую вікна знову й звнову
Розвіяти б свою печать

Одне віконце засвітилось
А друге. й трете заніміло
Спочатку треба рахувати
Щоб біль свою не порождати

Серденько скаже: “достить, досить
Рахуй ті ночі, що самотні
Твоє кохання душу мучить,
Замучить і своє ж чекання”

Чому це вітерець промчав?
Мабуть мене відволікає
Очима він мене впіймав
Тай знову тихо відпускає

На проти вікна порідшали
Вливаються по трохи в нічь
Один за одним залишають
Мене в одинці, важка річь

Хіба можливо щось змінити?
Моя ти доленька самотня,
Та треба далі звісно, жити
Звикаючись із цим сьогодні.

Німа картина, вікна занімілі
В темряві ніжній спить вікно
Мое серденько в чорно-білій
душі, утомлене і жде воно…… :rose: [/COLOR][/SIZE][/COLOR][/FONT][/I][/B]

• 
• 
•